Вічна пам’ять і слава герою!
27 лютого, з невимовним болем у серці та сльозами на очах, жителі Чорноострівськоі громади провели в останню путь свого земляка Бабія Руслана Павловича, жителя села Грузевиця, який віддав своє життя за свободу й незалежність нашої держави.
Бабій Руслан Павлович народився 16 серпня 1976 року у Читинському краї в населеному пункті Алек - Завод в родині Ольги Григорівни та Павла Васильовича Бабіїв. Коли Руслану виповнилося 9 років, його сім’я переїхала в село Грузевиця, Хмельницького району, Хмельницькій області. У 1980 році у Руслана народився брат Олександр.
Закінчивши школу у 1991 році, Руслан вступив на навчання в Хмельницьке професійно-технічне училище №8, де здобув професію газоелектрозварювальника.
У 1994 році Руслан Павлович вступив на службу до Збройних Сил України. Після служби пішов працювати на підприємство "Новатор".
У 1997 році Руслан Павлович одружився з чарівною дівчиною Оленою. У 1998 році сім’я поповнилася донечкою Анітою, а в 2002 році народилася донечка Катерина. У цьому ж році наш Герой підписав контракт зі Збройними Силами України на три роки. По закінченню терміну контракту працював на речовому ринку, потім у службі таксі.
У червні 2025 року, пройшовши військові навчання в місті Рівне, він був направлений на позиції Харківщини та Дніпропетровщини.
23 лютого 2026 року мати Ольга Григорівна отримала сповіщення про те, що її син, старший сержант Бабій Руслан Павлович, військовослужбовець , відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, її незалежність, 12 лютого 2026 року, поблизу населеного пункту Вербове, Синельниківського району, Дніпропетровської області, загинув.
Йому назавжди 49…
В цю гірку мить ми усі в глибокій скорботі поділяємо горе родини та висловлюємо наші співчуття!
Вічна пам'ять і слава Герою!
