Вічна пам’ять і слава Герою!
Знову наша громада у жалобі, у серці кожного із нас горить болюча свічка скорботи за молодим, гарним, світлим і відважним сином України.
Неможливо виказати весь сум, біль та жаль за кожним втраченим життям.
16 лютого 2026 року мешканці Чорноострівської громади віддали шану Герою російсько-української війни, жителю села Бережанка Синіцькому Артему Олексійовичу, який віддав своє життя, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України.
Синіцький Артем Олексійович народився 23 червня 1999 року в сім’ї Лідії Віталіївни та Олексія Петровича Синіцьких у селі Бережанка на Хмельниччині. Веселим шестирічним хлопчиком з допитливими оченятами у 2005 році Артем прийшов до першого класу Бережанської школи, яку закінчив у 2014 році, отримавши свідоцтво з відзнакою. Артем вирізнявся щирою посмішкою, добрим і відкритим серцем. Саме таким він назавжди залишиться у пам’яті однокласників і одногрупників, чиї серця сьогодні переповнені скорботою. З 2008 по 2011 рік Артем навчався у Чорноострівській дитячій музичній школі, де опановував гру на фортепіано, на гітарі і займався вокалом. Був переможцем багатьох творчих конкурсів. Любов до музики, постійне наспівування мелодій – це був стан його душі, спосіб його життя – в русі, в позитиві, чутливим до ритму мелодій, а особливо до ритму чужих сердець.
Після здобуття базової освіти у школі, Артем успішно навчався у Кам’янець-Подільському фаховому коледжі культури і мистецтв, де розвинув усі свої здібності. Життя Артема було сповнене щирості, добра та світла. У будь яку мить він готовий був прийти на допомогу, підтримати словом і ділом. Він був чудовим сином, люблячим онуком, турботливим братом, надійним другом! Його добре, чуйне серце належало найціннішому скарбу – дворічній донечці Міррі, дівчинці з татовими очима, яка стала для нього втіхою і великою радістю. Для брата Богдана Артем був не просто братом, а вірним другом, опорою, підтримкою, захисником і прикладом у всьому.
У грудні 2024 року Синіцький Артем Олексійович був призваний до лав Збройних Сил України.
Третього лютого мати Лідія Віталіївна отримала сповіщення, що її син Синіцький Артем Олексійович зник безвісти, а вже 10 лютого мати отримала нове сповіщення про те, що її син Синіцький Артем Олексійович, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність 31.01.2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іллінівка Краматорськогго району Донецької області загинув ….
Йому назавжди 26…
В цю гірку мить ми усі в глибокій скорботі поділяємо горе родини та висловлюємо наші співчуття!
Вічна пам'ять і слава Герою!
