Вічна пам'ять і слава Герою!
Кожна звістка про загибель наших воїнів, земляків - це пекучий біль, роз'ятрені душі й всепоглинаюча ненависть до ворогів, які прийшли на українську землю, щоб сіяти смерть і руїну.
Чорноострівська громада втратила ще одного свого сина - Героя! Сьогодні, 4 липня 2025 року, схиливши голови в скорботі, ми попрощалися з нашим односельчанином, воїном Максимом Петровим , який віддав життя за незалежність і державний суверенітет України.
Петров Максим Петрович народився 8 лютого 1999 року в селі Грузевиця Хмельницького району. У 2005 році у шестирічному віці Максим прийшов до першого класу Грузевицької загальноосвітньої школи. Зростав добрим та веселим хлопчиком, мав гарні, дружні відносини з товаришами, з однолітками, за що його любили і поважали.
У 2014 році, закінчивши навчання у школі, Максим вступив до Чорноострівського професійного аграрного ліцею на спеціальність «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва». У вільний від навчання час юнак із задоволенням відвідував сільський будинок культури, був активним учасником художньої самодіяльності. Односельчани назавжди запам’ятають його участь у святі Купала, новорічних вечірках, різдвяних колядуваннях та у святах села.
З 24 квітня 2019 року по 15 жовтня 2020 року Максим Петрович проходив військову службу в Збройних Силах України. Стрункий, красивий повернувся Максим до рідної домівки та став чудовою підтримкою для своєї матусі Олени та брата Сергія. Цінував і був вдячний за мудрі поради і настанови своєму вітчиму Дмитру Євгенійовичу, з яким мав дуже добрі і щирі стосунки.
У 2021 році Максим Петров підписав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України та став військовослужбовцем військової частини А4239, отримавши посаду водія – електрика стартової батареї ракетного дивізіону.
Молодий, вродливий, щирий і доброзичливий Максим приглянувся чарівній дівчині Ірині, у яку щиро закохався. 12 вересня 2023 року щаслива закохана пара стала на весільний вишитий рушник, поєднавши свої долі. 30 березня 2024 року у молодого подружжя народився хлопчик Мар’ян. Дуже радів Максим своєму синочку. Мріяв про те, як буде його виховувати, оберігати, як стане для нього найкращим в світі батьком.
12 червня 2024 року подружня пара похрестила свого синочка, а вже на другий день, 13 червня, Максим Петрович попрощався з своїми рідними, бо був відряджений військовою частиною у зону ведення бойових дій.
З 26 червня 2024 року Петров Максим Петрович вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області. Невимовно страшні дні настали для рідних Максима. Важке щоденне чекання, тривога і розпач від невідомості. Та все ж малесенька надія жевріла, що він живий, що повернеться…. Та доля розпорядилась по-іншому.
Повідомлення матері Олені про те, що за збігом ДНК з рідними було ідентифіковане тіло загиблого сина Максима, обірвало усі надії.
Йому назавжди 25 ...
Ми схиляємо низько голови у глибокій скорботі та висловлюємо щирі, сердечні співчуття родині, близьким, побратимам, усім, хто знав і любив Максима. Немає слів, які б могли втамувати цей біль, та нехай Господь дає сили пережити горе, а світла пам’ять про Героя завжди живе у наших серцях.
Вічна слава Захиснику України - Петрову Максиму Петровичу!
