Чорнобиль. Дзвони, що не змовкають
В історії нашого народу є чимало скорботних дат, спогади про які пронизують серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року — день найстрашнішої техногенної катастрофи в історії людства. Це День ядерного лиха, що сталося внаслідок вибуху четвертого енергоблоку на Чорнобильській атомній електростанції.
За оцінками експертів, одразу після аварії було опромінено понад 8,5 мільйона людей, а радіоактивного забруднення зазнали 155 тисяч квадратних кілометрів території. Навіть після того, як пожежу було загашено, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати небезпечну радіацію — аж доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.
Сьогодні, у 39-ті роковини трагедії, ми вшановуємо пам’ять героїв, які загинули під час ліквідації наслідків аварії, і схиляємо голови перед мужністю пожежників, працівників станції, військовослужбовців, будівельників, учених і медиків — усіх, хто, ризикуючи життям, став на захист людства.
Ми, українці, пам’ятаємо: Чорнобиль був, є і буде. Відлуння Чорнобильських дзвонів ще довго звучатиме для прийдешніх поколінь. І саме тому сьогодні, у ці складні й визначальні часи, ми не лише боронимо свою землю від російського агресора, а й стоїмо на сторожі ядерної безпеки, протидіючи атомному тероризму, яким ворог знову намагається поставити людство на межу катастрофи.
Низько схиляємо голови перед усіма героями. І з особливою вдячністю говоримо: дякуємо Вам! Нехай люди щодня, щохвилини пам’ятають про Ваш подвиг і віддають належну шану — сьогодні, завтра, завжди.
