І знову нестримно щемить серце…
Чорні та криваві руки російських окупантів продовжують безжально забирати життя українців, забирати найкращих, які стоять на захисті рідної землі. Вже вкотре не оминає біда нашу громаду.
Сьогодні, 5 вересня, жителі Чорноострівської громади провели в останню путь захисника України, жителя села Мар’янівка Походощука Миколу Олександровича.
Походощук Микола Олександрович народився 13 січня 1996 року у селі Мар'янівка Хмельницьго району, Хмельницької області у багатодітній родині.
1 вересня 2002 року Микола був зарахований до першого класу Мар'янівської школи, яку закінчив у 2011році. Навчаючись у Чорноострівському професійному аграрному ліцеї, здобув професію слюсаря з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування, тракториста та водія. Ремонт машин - це не просто професія, це було улюбленою справою та захопленням Миколи.
В 2015 році Микола Олександрович був призваний до лав Збройних Сил України і півтора роки служив у військовій частині міста Львова. Працював у Чорноострівському хлібоприймальному пункті, у вантажному відділенні залізничної станції міста Хмельницького, на Львівському автомобільному заводі.
Саме у Львові Микола Олександрович зустрів свою кохану Анну а 25 квітня 2023 року, у молодят народилась донька Соломійка. А 1 червня перед молодою сім'єю батьки розстелили весільний рушник. Щастя переповнювало серце Анни ще й від слів, які невтомно повторював Микола: «Все життя буду тебе оберігати» А все життя склалося лише з 29 щасливих днів… 29 червня Миколу Олександровича призвали до Збройних Сил України. Після проходження навчання військової справи, він був відряджений у Дніпропетровську область для проходження служби у зенітно-артилерійському полку ППО.
31 серпня, виконуючи військовий обов’язок із захисту державного суверенітету України, Микола Олександрович Походошук загинув…
Микола Олександрович нагороджений почесним нагрудним знаком "Рубіновий щит" (посмертно).
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Та нехай добрий, світлий спомин про воїна стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом із вами, низько схиляємо голови у скорботі.
Світла пам’ять Герою!
Слава Україні!
