Вітаємо з 90 річним ювілеєм!
Сьогодні найщиріші вітання линуть жителю с. Рідкодуби Дзядуху Василю Григоровичу, який відзначає своє 90-річчя.
Василь Григорович народився в с. Чапля Летичівського району 16 березня 1934 р. Був наймолодшим із 4 дітей. Жив у важкі роки революції, громадянської війни, добровільно-примусової колективізації, роки голодомору 1932-1933 рр., 1946-1947 рр.
Сім’я жила бідно. Мама Василя Григоровича працювала в колгоспі, в городній бригаді, вирощувала огірки, столові буряки, помідори, капусту. За що була нагороджена медаллю «За доблесний труд». В дитинстві була прислугою у далеких родичів-панів. Там вона навчилась готувати смачних страв. Пізніше її наймали куховарити на різні події. Батько працював в колгоспі та доглядав колгоспних коней. В батька був інструмент по обробці дерева, виконував роботи по господарству. Він змайстрував жорна (маленький ручний млин), на яких всі переробляли зерно на муку або крупи. На жорна часто приходили багато людей змолоти зерно. Так люди виживали у важкі голодні роки. А ще батько обладнав верстат, на якому тчуть полотно. Він навчив цьому ремеслу дітей.
В 1945 р. пішов у перший клас сільської школи. Через два тижні навчання перевели в другий клас, оскільки йому було 10 років і вмів добре читати. 3-ій і 4-ий клас закінчив добре. В 5 клас пішов через рік, бо не було чобіт. В 6-му і 7-му класі уже були підручника, але їх треба було купувати за власні кошти в районному центрі (Летичів). Портфелів не було, книжки носили в торбинці з полотна або просто під пахвою. П’ятий, шостий і сьомий клас закінчив на відмінно і був нагороджений Грамотами. За період навчання часто виступав у сільському клубі – розказував вірші, гуморески.
Ні в селі, ні в школі не було бібліотеки. Але на колгосп приходили деякі книжки. Їх передавали до школи. Тоді вирішили створити шкільну бібліотеку. Разом із вчителькою зробили облік усіх книг, завели журнал, розмістили в шафах. Василь Григорович став завідуючим шкільною бібліотекою і працював до кінця свого навчання в школі. Після закінчення 7 класу працював обліковцем в тракторній бригаді.
Допомагав батькам випасати корови, збирати у колгоспі буряки, сіяти коноплі та виготовляти полотно.
Ще зі школи мріяв стати учителем. 1952-1954 р.р. навчався у Хмельницькому педучилищі, в яке поступив без екзаменів, так як закінчив на відмінно школу.
1954-1956 р.р. проходив службу в армії. В жовтні 1956 року повернувся з армії і продовжив навчання в Хмельницькому педагогічному училищі, яке закінчив з відзнакою. Та присвятив усі свої роки навчанню дітей.
Із 1958 р. розпочалась педагогічна діяльність в Удріївецькій середній школі Ярмолинецького району. Викладав уроки фізкультури. Із 1961 р. - учитель фізкультури Томашівської 8-ми річної школи. Із 1962 р. - завуч Томашівської 8-ми річної школи.
Проте завжди мав хист до математики і тому закінчивши на відмінно заочно Кам’янець-Подільський інститут почав навчати дітей математики. Із 1969 р. по 1986 р. учитель математики Томашівської 8-ми річної школи. У Томашівській школі вів місцеве радіомовлення, також додатково вів уроки математики і фізики у вечірній школі.
Із 1986 р. по 01 червня 1997 р. вчитель математики і фізики Удріївецької 8-ми річної школи.
Загалом педагогічний стаж складає 39 років. Має посвідчення «Ветерана праці».
Працюючи в с. Удріївці Дунаєвецького району зустрів дуже симпатичну, скромну, біляву з голубими очима дівчину Марію, з якою одружився у 1956 р. Працювали разом у Томашівській СШ Дунаєвецького району. Виховав дочку Валентину. Сьогодні має 2 онуків та 3 правнуків.
Із 2014 року проживає разом із донькою у с. Рідкодуби Хмельницького району. Жодної хвилинки не сидить без роботи. Уміло виготовляє кошики з лози, віники із проса, вирощує бджіл, допомагає по господарству, пише вірші та викладає правнукам математику.
