1 січня – 115-та річниця з дня народження Степана Бандери
Степан Бандера з’явився на світ 1 січня 1909 року у селі Угринів (тепер Івано-Франківщина) у родині греко-католицького священника. Життєвий шлях Бандери набув політичної складової, адже він виріс, ставши ключовою фігурою в українському націоналістичному русі.
Майбутній лідер Організації Українських націоналістів здобув освіту в гімназії та університеті у Львові, де вивчав агрономію. Вже у 1934 його засудила влада Польщі до смертної кари за організацію вбивства польського міністра внутрішніх справ Броніслава Перецького. Він провів у в’язниці кілька років, але життя взяло новий оберт після німецького вторгнення в Польщу.
За сприянням Бандери відбулося розділення ОУН. Він створив Революційний провід ОУН-Бандера. Хоча Степан Бандера асоціюється з розділенням ОУН на фракції “бандерівців” та “мельниківців” - він докладав зусиль до збереження єдності руху. Бандера неодноразово проводив зустрічі з Андрієм Мельником і намагався знайти спільну мову, надсилаючи йому листи. Його метою було знайти компроміс, який дозволив би організації залишитися об’єднаною та сильною.
На початку Другої світової війни глава ОУН сподівався, що Німеччина допоможе встановити незалежну Україну. Проте плани не збігалися з баченням нацистів, тому у 1940 році його арештувало гестапо й відправило до концтабору.
Після звільнення, він продовжив активну роботу в ОУН, перебуваючи в еміграції, переважно в Західній Німеччині.
Степан Бандера був убитий у 1959 році агентом КДБ Богданом Сташинським.
