Пам'ятаємо!
Мовчки огляну з портрета
Шлях, що судилось пройти…
Тільки не плачте, не треба,
Я ж вам залишив світи…
Людина як та зірка, яскраво спалахнувши, пряде свою дорогу по небосхилу, аж допоки не згасне, подарувавши світу своє тепло. Така ж доля і Колянова Михайла Васильовича. Його життя як спалах комети. З’явившись ненадовго він залишив після себе значущий слід, віддавши життя заради Перемоги. Заради Волі і Незалежності України.
Народився Михайло Васильович 17 листопада 1967 року в с. Ляпинці Хмельницького району Хмельницької області. Закінчив Чорноострівську середню школу та львівський радіотехнічний технікум за спеціальністю «механік». Служив у ракетних військах.
З 14 серпня 2020 року вступив за контрактом в ЗСУ. Підготовку проходив у військовій частині м. Львова, на Яворівському полігоні, а далі проходив службу в зоні АТО.
27 січня 2022 року – день, коли Михайло поїхав з рідного дому… зі слів матері був у Луганську, Рубіжному, Ямполі. Служив навідником гірсько – штурмового відділення гірсько – штурмового взводу гірсько – штурмової роти.
27 квітня 2022 року загинув від осколкового поранення голови під час ведення бойових дій, вірний присязі при захисті рубежів нашої країни.
Болісна втрата. Життя продовжується, просто воно назавжди втратило одну із яскравих барв... Слава нашим Героям. Україна понад усе.
