Пам’ятка щодо облаштування, експлуатації криниць та проведення їх дезінфекції
Використання води для пиття є однією з найважливіших потреб людини. Але треба пам’ятати, що вода може бути одним із факторів передачі інфекційних захворювань, в першу чергу – кишкових інфекцій.
Крім кишкових інфекцій, через питну воду можуть передаватися також захворювання на туляремію, лептоспіроз, сибірську виразку і інші інфекційні захворювання.
Джерелом питного водопостачання в більшості населених пунктів є колодязі та каптажі.
При виборі місця влаштування колодязя слід враховувати те, що він має бути розташований на незабрудненій та захищеній місцевості, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 50 м від вбиралень, вигрібних ям, мережі каналізації, старих покинутих колодязів тощо. Влаштовувати колодязі у місцях, що затоплюються повінню, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених, а також на проїзній частині вулиць – забороняється.
- При влаштуванні колодязів необхідно дотримуватись таких вимог:
– стінки колодязів повинні бути щільні, без шпарин, здатні ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку ( дощових і талих вод). Для облицювання стінок, в першу чергу, рекомендуються бетонні або залізобетонні кільця; при їх відсутності дозволяється використання кераміки, цегли, каменю, дерева. Каміння для колодязів необхідно використовувати із міцних стійких порід, укладати на цементному розчині, так само, як бетонні чи залізобетонні кільця.
Підводну частину стінок потрібно заглиблювати ( не більш ніж на 1 м.) у водоносний горизонт для кращого його розкриття та збільшення шару води.
Верх повинен бути не менше, як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення верх необхідно закривати кришкою з металу чи дерева ( залізобетонним перекриттям з люком) та зробити дашок. Колодязі закриті зверху, обладнують вентиляційною трубою, виведеною вище поверхні землі не менше ніж на 2 м, отвір слід захистити ковпаком із сіткою.
- Для підйому води рекомендується застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насосу обладнують колодязь коловоротом або “журавлем” із відром для загального користування, міцно прикріпленим. Біля колодязя слід влаштовувати лавку для відер.
- Для захисту від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя. З тією ж метою навколо необхідно робити “замок” із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку( глибиною 2 м. і шириною 1 м.) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше 2 м. на основі з щебеню товщиною 15-20 см.
- Перед введенням в експлуатацію рекомендується виконати тривале відкачування води декілька повних об’ємів, дезінфекцію та повторне відкачування води до зниження залишкових кількостей дезінфектанту до норми.
Користуючись колодязем, велику увагу необхідно приділяти його захисту від забруднення і періодично ремонтувати, запобігати нагромадженню мулу, що погіршує смак і запах води, та який є сприятливим середовищем для розмноження патогенних мікроорганізмів. З цією метою його треба періодично – не рідше раз на рік очищати та цілком відкачувати воду. Після кожного ремонту або очищення рекомендовано проводити дезінфекцію споруд та води деззасобами дозволеними МОЗ України.
З метою попередження виникнення захворюваності серед користувачів криничної води – весною та восени треба проводити такі необхідні важливі заходи, як профілактичне знезараження.
Для цього використовується хлорне вапно або ж спеціальні таблетовані деззасоби, а також хороший ефект дезінфекції води дають керамічні “патрони”, заповнені хлорним вапном з водою, які опускаються в криницю на тривалий час (1 місяць). Після чого їх очищують, знову заповнюють та опускають в криницю. Після профілактичного знезараження водою можна користуватися вже через 2 години.
- У випадку, коли вода криниці забруднена, змінився смак, запах, колір чи з інших причин виникає необхідність провести таке: вичерпати чи викачати воду з криниці, очистити від намулу стінки, дно. Зруб продезінфікувати 5 % розчином хлорного вапна.
Для приготування такого розчину необхідно взяти 0,5 кг хлорного вапна, висипати його в 10 л відро, долити літр води і акуратно розмішати. Після цього долити воду до повного об’єму. Такий розчин потрібно відстояти 24 години. Відстояний розчин обережно зливають, а згашене вапно, що залишилося на дні відра викидають. Для приготування розчину використовують пластмасове або емальоване відро з покришкою.
Готувати розчин необхідно на відкритому повітрі, дотримуючись правил техніки безпеки.
Воду, що заповнила криницю, знезаражують хлорним вапном з розрахунку ≈500 г/м куб. води. Через 8 годин воду вичерпують, проводять повторну дезінфекцію води з розрахунку в 2 рази меншої кількості хлорного вапна на 1 м куб.; застосовують також таблетовані препарати у відповідності до методичних вказівок затверджених МОЗ України. Через 6 годин воду знову вичерпують, після повторного наповнення і втрати запаху хлору її можна вживати.
Слід зазначити, що хлорування води дає тимчасовий ефект. Тому якщо є постійне джерело забруднення (затікання нечистот від вбиральні, ґрунтових вод через несправний колодязний зруб тощо), користування водою колодязя забороняється до усування цих дефектів.
Профілактична санація шахтних колодязів включає попередню дезінфекцію підводної частини криниці об’ємним способом, очищення, ремонт та дезінфекцію.
З метою дезінфекції застосовуються дозволені Міністерством охорони здоров’я України деззасоби, які внесено у відповідний державний реєстр дезінфекційних засобів, що випускаються у вигляді таблеток, розчинних у воді, наприклад серед них добре відомі: «Акватабс-8,68», «Жавель-клейд», «Брілліантовий міг», «Жавілар Плюс», а також хлорне вапно, гіпохлорит кальцію та інші.
Після проведення санації (чистки, ремонту зрубу, дезінфекції надводної та підводної частини) колодязя бажано провести лабораторний контроль якості питної води на санітарно-хімічні та мікробіологічні показники, як це регламентують додатки № 1, № 2 до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10), а також розділ V цих правил.
