«СВІЧА ПАМ’ЯТІ»
Полин травою на душі гірчить печаль,
Безжальним катом мучить серце жаль,
Без крихти хліба зупинився їхній час.
Палає пам’яті свіча. Вогонь – не згас.
Літа 1933 від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, дітей, і ще не народжених – у лонах матерів.
Пам’яті мільйонів українців, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках…
…пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття…
Їм, неоплаканим, по-християнськи не відспіваним і не пом’янутим, їм, похованим без труни і пошани, у спільних могильниках, їм, забутим владою протягом десятиліть – була присвячена літературно-музична композиція «Свіча пам’яті» до Дня пам’яті жертв голодоморів та у зв’язку з 85 роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні.
24 листопада актова зала Чорноострівського НВК була переповнена. До всіх присутніх зі словами пам’яті звернувся Чорноострівський селищний голова Михайло Дзісь. Зі щемом у серці розповіли вихованці закладу про ті страшні часи Великого голоду.
Лягли квіти від Чорноострівської селищної ради та всіх Чорноострівчан до пам’ятного хреста невинно убієнним в роки Великого Голоду 1932-1933 років що на кладовищі.
