Вічна пам’ять та шана Герою!
Пекучий біль, гірка печаль, сум і сльози – все, що залишає війна в душах українців, та нестерпно боляче тим, у кого вона забрала життя найріднішої людини.
25 липня 2025 року мешканці Чорноострівської громади віддали шану Герою російсько-української війни, жителю села Грузевиця Новікову Олександру Романовичу, який віддав своє життя, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України.
Народився Новіков Олександр Романович 16 листопада 1989 року в селі Грузевиця Хмельницького району, Хмельницької області. У шестирічному віці Сашко пішов навчатися у Грузевицьку загальноосвітню школу. По закінченні школи, у 2007 році вступив у Хмельницьке професійно – технічне училище №4, де здобув спеціальність автотехніка.
Олександр був чудовим і люблячим сином для матері Галини і батька Святослава, добрим і чуйним братом для сестрички Тетяни, вірним і надійним другом, завжди щирим і доброзичливим у спілкуванні. Молодий, вродливий юнак закохався у дівчину Дарію, з якою стали на весільний рушник. Невдовзі їхня сім’я поповнилася дітками – донечкою Валерією та сином Юрієм, які були для Олександра найбільшою втіхою і радістю.
У 2009 році Олександр Романович став військовослужбовцем в/ч А3013, де проходив військову службу протягом 13 років. Але прийшов час, коли він, як і тисячі відважних синів України, встав на захист своєї Батьківщини. З перших днів повномасштабної війни наш Герой пішов добровольцем у 47 окрему інженерну бригаду. Виконував бойові завдання на багатьох фронтових напрямках. 8 липня 2025 року під населеним пунктом Покровськ Олександр разом зі своїми побратимами потрапив під обстріл ворожого дрона і був важко поранений. П’ятнадцять днів лікарі військового госпіталю у місті Дніпрі та у лікарні в місті Одеса відчайдушно боролись за життя Олександра. Рідні з надією і вірою чекали на одужання, перебуваючи поруч. Але, на превеликий жаль, 22 липня невблаганна смерть забрала нашого Героя.
Йому назавжди 35…
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини. Та нехай добрий, світлий спомин про Новікова Олександра Романовича назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо і низько схиляємо голови у скорботі.
Низький уклін Воїну, перед яким ми всі в неоплатному боргу!
Світла пам’ять Герою!
Слава Україні!
